СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

Дисципліна:

Конституційне право

ID роботи:

3219

Вид роботи:

Курсова

План:

Вступ 3
Розділ I. Загально-теоретичні засади формування і розвитку парламентаризму 5
1.1. Формування основних ідей та сутності поняття парламентаризму 5
1.2. Парламентаризм у правовій державі 9
Розділ II. Роль парламенту у формуванні та розвитку парламентаризму в Україні 13
2.1. Зародження ознак парламентаризму в Україні 13
2.2. Законодавче регулювання діяльності парламенту в системі розподілу влад 19
Розділ III. Перспективи розвитку парламентаризму в Україні 25
3.1. Конституційно-правова реформа щодо місця і ролі парламенту в механізмі держави 25
3.2. Конституційно-правові зміни структури й повноважень парламенту в ході конституційної реформи 30
Висновок 35
Список використаних джерел 37

Інтервал:

1,5

Ваше ім'я:
Ваш контактний телефон:
E-mail:

Тема та ID роботи:	СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ / 3219

Кількість сторінок:

40

Рік написання:

2009

Ціна:

Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону або дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

НОВОСТИ

Увеличение грудей

Как зарабатывать деньг

Рекламное агентство

Обучение в польше с UniverPL

Дешовое (авт. дешевое) такси в Киеве

Что такое поисковая оптимизация?

Время весны

Вывоз строительного мусора киев

Госзакупки

Система образования

Нужно учится видеть жизнь

Тантрические ритуалы

Интерьерная печать

Французский балкон

Фотомодель всегда у всех на виду

Детский диван

Мезотерапия

Порше мобилити

Постельное бельё

Дека дураболин

Самая свежая информация новости Украины

Пряжа интернет-магазин

Тюменский государственный университет

Дисплей lenovo

Аренда квартир

Современная офисная бумага

Классическая геодезия

Китайское высшее образование имеет 100-летнюю историю

Где найти оригинальный номер запчасти по VIN вин кода автомобиля

Классический стиль одежды: юбка

Гербалайф для похудения: польза и вред

Как выбрать качественную сантехнику?

Наклейки на окна

Готовая фирма

Шуба из крашеного меха

GPS-трекер

Автогонки ФОРМУЛА 1

Вода жизненно необходима

Протеин является белковой добавкой

Омоложение лица в домашних условиях - рецепты домашней косметики

Бумажные пакеты

Спецодежда

Канада - страна

Изучение любого иностранного языка держится на четырех основных принципах

Лего для детей

Курсы визажа

Дипломная работа

Нині парламенти діють у понад 160 країнах світу. За змістом діяльності вони є насамперед органами законодавчої влади, легіслатурами (від латинського Lex — закон). Водночас у їх діяльності значне місце посідають й інші, окрім законодавчої, функції, зокрема представницька, установча, парламентського контролю, бюджет-но-фінансова, міжнародних зв'язків тощо.
Парламенти як інститути державної влади за формою є всенародними зборами (конгресами, асамблеями) або зборами представників народу (депутатів). Це своєрідні постійно діючі форуми, зібрання, на яких обговорюються і вирішуються найважливіші суспільні та державні справи. Вони мають різні назви — Верховна Рада (Україна), Федеральні збори (Росія, Швейцарія), Конгрес (США), стортинг (Норвегія), альтинг (Ісландія), Генеральні кортеси (Іспанія), Генеральний конгрес (Мексика), кнесет (Ізраїль), Національні збори (Єгипет), Все-китайські збори народних представників тощо, — але для усіх них властиві загальні принципи парламентаризму.
Сучасний парламентаризм характеризується наявністю кількох усталених видів парламентів, що різняться своїм статусом, порядком формування, структурою, функціями та іншими ознаками. Зокрема, за своїм статусом розрізняють парламенти президентських парламентських, і змішаних (напівпрезидентських, парламентсько-президентських) республік та монархій.
Статус парламентів країн з президентською формою правління визначається жорстоким розподілом влад в організації державної влади; це характерно для США та ряду країн Латинської Америки (Бразилія, Венесуела, Мексика та ін.). У цих країнах не існує інститутів розгарантією проти диктатури. Організація влади на засадах парламентаризму дає можливість залучити до участі в управлінні державою найбільш підготовлених дгія цього представників народу. Парламенти діють від імені народу, виражають його волю й інтереси.
На відміну від органів виконавчої і судової влади, органи законодавчої влади приймають свої рішення відкрито, публічно. Парламенти теж допускають помилки. Але безсумнівним є те, що без парламентів, без парламентаризму — демократія неможлива. Тому питання нині полягає не у доцільності парламентаризму як такого, а у його вдосконаленні.
Розвиток сучасного українського парламентаризму здійснюється у руслі зазначених вище загальносвітових процесів і тенденцій. Одночасно йому властиві і певні національні особливості. Вони обумовлені не тільки специфікою сучасних соціально-економічних процесів і державного устрою України. Важливе значення тут мають також історичні передумови і традиції становлення українського парламентаризму.
Основними функціями парламентів і їх палат вважаються представницька, законодавча, установча, парламентського контролю, фінансова зовнішньополітична та деякі інші; але всеж приоритетним і основним завданням парламенту будь-якої країни є створення і вдосконалення законів. Законодавча влада затверджує бюджет (тобто прибутки і видатки держави), контролює його виконання, має право контролю за діяльністю уряду. Характерними рисами діяльності парламентів є те, що вони формуються шляхом виборів, працюють на постійній основі протягом певного визначеного законом часу. Свої рішення парламенти приймають колегіально, шляхом голосування.
За структурою розрізняють два види парламентів – однопалатні та двопалатні. Двопалатні (бікамерні), як правило, характерні для великих демократичних та федеративних держав (США, Велика Британія, Італія, Німеччина та ін.); однопалатні (монокамерні) парламенті переважно властиві унітарним державам з числа середніх і малих за розміром, а також країнам, які розвиваються 1 .
Порядок організації і діяльності більшості парламентів (парламентська процедура) визначається, як правило, конституціями і регламентами, які приймаються самими парламентами або їх палатами. Ці документи регулюють організацію сесій, порядок проведення засідань, голосування і прийняття рішень, порядок підтримання порядку під час проведення засідань, процедури здійснення окремих парламентських функцій і повноважень.
Приоритетне значення в регламентах надається регулюванню порядку скликання сесій, їх початку, закінченню і тривалості, а також – розпуску парламенту, тобто достроковому припиненню його повноважень.
Засідання парламентів є, як правило, відкритими; вони постійно і широко висвітлюються пресою, радіо, телебаченням. Для проведення закритих засідань необхідне особливе рішення парламенту або його палат. Засідання парламентів і палат вважаються правомочними при наявності передбаченого конституціями і регламентами кворуму: або більшості (США, Франція, Італія, Іспанія), або певної частини депутатів (1/3 – в Японії, 1/10 в Індії тощо. Порядок денний засідань визначається попередньо партійними фракціями (групами).
Програми роботи сесій і порядок денний визначаються самими парламентами, їх органами або урядами. Процедура парламентських дебатів визначається палатами, їх організація покладається на голову палати і його заступників або колегіальний орган.

1 Горшеньова М.С., Журавка О.В., Закоморна К.О., Маєвська А.А. та ін. Конституційне право зарубіжних країн. / За ред. Ріяки В.О. - К.: Юрінком Інтер, 2007. – С. 106.