Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой) .

На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.

Если возникнут вопросы, набирайте 0505603140 или 0673126507 (с 09:00-21:00)

КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЛАД ЯПОНІЇ

Дисципліна:

Конституційне право

ID роботи:

3097

Вид роботи:

Контрольна

План:

ВСТУП 3
1. Суспільний лад Японії 4
2. Державний лад Японії 7
3. Конституційний статус особи у Японії 15
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 18

Інтервал:

1

Ваше ім'я:
Ваш контактний телефон:
E-mail:

Тема та ID роботи:	КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЛАД ЯПОНІЇ / 3097

Кількість сторінок:

18

Рік написання:

2009

Ціна:

Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону або дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

НОВОСТИ

Увеличение грудей

Как зарабатывать деньг

Рекламное агентство

Обучение в польше с UniverPL

Дешовое (авт. дешевое) такси в Киеве

Что такое поисковая оптимизация?

Время весны

Вывоз строительного мусора киев

Госзакупки

Система образования

Нужно учится видеть жизнь

Тантрические ритуалы

Интерьерная печать

Французский балкон

Фотомодель всегда у всех на виду

Детский диван

Мезотерапия

Порше мобилити

Постельное бельё

Дека дураболин

Самая свежая информация новости Украины

Пряжа интернет-магазин

Тюменский государственный университет

Дисплей lenovo

Аренда квартир

Современная офисная бумага

Классическая геодезия

Китайское высшее образование имеет 100-летнюю историю

Где найти оригинальный номер запчасти по VIN вин кода автомобиля

Классический стиль одежды: юбка

Гербалайф для похудения: польза и вред

Как выбрать качественную сантехнику?

Наклейки на окна

Готовая фирма

Шуба из крашеного меха

GPS-трекер

Автогонки ФОРМУЛА 1

Вода жизненно необходима

Протеин является белковой добавкой

Омоложение лица в домашних условиях - рецепты домашней косметики

Бумажные пакеты

Спецодежда

Канада - страна

Изучение любого иностранного языка держится на четырех основных принципах

Лего для детей

Курсы визажа

Дипломная работа

Японія є унітарною державою, і в той самий час в ній дістали широкого розвитку муніципальні інститути. Ієрархічна система адміністративно-територіального поділу має дві складові: верхня — створює префектури (їх в Японії 47), своєю чергою, включає в себе чотири категорії: "то" (Токіо), "до" (Хоккайдо), "фу" (Осака і Кіото) і „кен" (43 префектури), правове положення префектур різних категорій однакове; нижня — створює міста ("сі"), селища ("мати") і сільські общини ("мура"). Столиця країни м. Токіо в адміністративному відношенні являє собою 23 спеціальних райони, які прирівнюються містам.
Поряд з префектурами та муніципалітетами, що являють собою звичайні органи місцевого самоврядування, в Японії можуть створюватися особливі органи місцевого самоврядування — особливі столичні райони, корпорації регіонального розвитку, асоціація органів місцевого самоврядування, фінансово-промислові округи, які створювали спеціально для вирішення конкретних завдань.
Принцип місцевої автономії відображається в Конституції (гл. 8) та в Законі про місцеві автономії 1947 року. Поряд з цими джерелами діє кілька десятків інших нормативних актів — законів і підзаконних актів. Серед них Закон про місцевих комунальних службовців 1950 року, Закон про сільськогосподарські комітети 1951 року, ряд інших законів, що визначають механізм фінансування органів місцевого самоврядування.
Японські правознавці розрізняють принцип місцевої автономії, автономію місцевої общини й автономію жителів. Принцип місцевої автономії означає автономію адміністративно-територіальної одиниці від держави. Автономія місцевої общини пов'язана із внутрішньою організацією та формами діяльності адміністративно-територіальних одиниць і передбачає управління общини громадянами, які проживають на її території. Автономія жителів визначається процедурою проведення місцевого референдуму, що закріплена в Законі про місцеве самоврядування. Це забезпечує можливість подання певною частиною населення петиції про прийняття, зміни або відміну місцевих постанов відносно проведення інспекції діяльності місцевих зборів, відкликання їх депутатів, зняття з посади глав місцевих органів і інших посадових осіб. Крім того, Парламент може прийняти закон, який стосується будь-якої конкретної муніципії, тільки із згодою абсолютної більшості її жителів.
Функції, що їх виконують органи місцевого самоврядування, бувають трьох видів:

Стаття 94 Конституції закріплює за муніціпіями право управляти своїм майном, вести справи і управляти у своїх кордонах. Важливе значення має наділення муніціпій (муніципальних зборів) правом приймати обов'язкові постанови, тобто нормативні акти місцевого значення. Загальний перелік функцій міститься в Законі про місцеве самоврядування (п. 3. ст. 2). Він містить 22 напрямки діяльності, до яких належать: підтримання суспільного порядку на своїй території; забезпечення безпеки, здоров'я та благополуччя населення; управління парками, площами та дорогами; ведення комунального господарства; управління лікарнями, школами і т. ін.
Місцевим законодавчим органом в муніціпії є муніципальні збори, які очолює голова. Склад зборів залежить від чисельності населення: крупні префектуральні збори налічують до 120 членів, самі маленькі сільські — близько 12. Закон про місцеве самоврядування передбачає можливість заміни місцевих зборів у селищах загальними зборами жителів (ст. 91 Закону про місцеве самоврядування), проте на практиці це зустрічається вкрай рідко. Місцеві збори збираються чотири рази на рік на сесії (п. 2 ст. 102 Закону про місцеве самоврядування).
Керівництво виконавчою владою в муніціпії виконує її голова губернатор у префектурах, мер у містах І старости в селищах (ст. 139 Закону про місцеве самоврядування). Голова місцевої адміністрації має право вносити на розгляд місцевих зборів проекти рішень, встановлювати місцеві податки, накладати вето на рішення зборів (воно може бути прийнято більшістю в 2/3 голосів вдруге), достроково розпускати збори. Збори, своєю чергою, можуть звільнити голову адміністрації від посади більшістю в 3/4 голосів. Виконавчими повноваженнями користуються також постійні комісії місцевих зборів: з освіти, праці, справ персоналу, суспільної безпеки І т. ін. ( п. 5 ст. 80 Закону про суди, який передбачає 11 постійних комісій).
На рівні муніципальних органів (більше, ніж на загальнонаціональному) розвинуті інститути безпосередньої демократії. Так, шляхом прямих виборів обираються не тільки депутати муніципальних зборів, а й губернатори, мери та старости. Муніципальні збори й голови муніципій обираються жителями, які зареєструвалися у відповідному районі, терміном на чотири роки (ст. 93 Закону про місцеве самоврядування). Населення може вимагати відклику депутатів, розпуску муніципальних зборів (ці питання вирішуються комісією з контролю, за виборами абсолютною більшістю голосів за вимогами не менш як 1/3 складу комісії), прийняття зборами тієї чи іншої обов'язкової постанови (що не стосується податків і фінансів, за вимогами не менш як 1/15 виборців даного муніципалітету), проведення ревізії фінансово-бюджетної діяльності муніципальних органів.
В Японії накопичений достатній досвід вирішення проблем, які вимагають загальну діяльність на територіях, що виходять за кордони однієї префектури. Така взаємодія стала можливою завдяки формуванню "рад по зв'язках місцевих адміністрацій" відповідно до положень спеціального Закону 1965 року. Такі ради створюються у складі префектур і деякої кількості міст. З 1969 року застосовується також введений міністерством у справах самоврядування порядок об'єднання зусиль сусідніх муніципій у вирішенні справ, котрі торкаються обслуговування жителів. У цих випадках створюються кооперативи або консультативні ради. Нині практично 90% первинних органів місцевого самоврядування Японії беруть участь у такому співробітництві.
Незважаючи на розвинену систему органів місцевого самоврядування, в Японії існує жорсткий прямий контроль центральних установ за діяльністю органів місцевого самоврядування. Між центральними та місцевими органами влади інколи виникають напружені відношення, що пов'язано з бажанням центру обмежити самостійність муніціпій. У першу чергу це стосується фінансового контролю, оскільки в Японії понад 70% податків потрапляє до державного бюджету і лише 30% — до місцевих. До того ж, є такі установи, які контролюються центральними міністерствами та управліннями.
З кінця 1970-х років в Японії обговорюється необхідність проведення адміністративної реформи, у тому числі підвищення ролі регіонів. У 1980-х роках, під час проведення адміністративної реформи, був скорочений перелік робіт, що виконувалися органами місцевого самоврядування за дорученням урядових установ, спрощені і вдосконалені структура й апарат місцевої адміністрації. З липня 1992 року діє система "пілотних органів місцевого самоврядування", яка полягає у розширенні прав міст з населенням понад 200 тисяч. У червні 1993 року обидві палати Парламенту прийняли резолюцію про розширення повноважень місцевої влади, вимагаючи від уряду конкретних заходів, спрямованих на розробку відповідних законів. У рамках роботи над проведенням адміністративної реформиої влади запропонував п'ятирічну схему процесу децентралізації.
На початку 1994 року був створений Комітет просування реформи (який складався із семи членів, призначених Прем'єр-міністром, і був погоджений з Парламентом із числа авторитетних осіб), котрий був наділений правом надавати рекомендації та інспектувати роботи з децентралізації, а в грудні 1994 року уряд затвердив "основні напрямки реформи місцевого самоврядування". У лютому 1995 року уряд вніс на розгляд Парламенту Закон про децентралізацію і в травні 1995 р. цей Закон був прийнятий. Визначаючи необхідність розширення прав органів місцевого самоврядування, Закон, разом з тим, розпливчасто трактував деякі важливі положення. Так, в компетенцію центру входять "справи, що мають відношення до існування держави", і "справи, які підлягають вирішенню в національному масштабі, "а органам місцевого самоврядування відводиться широка роль у самостійному і комплексному відтворенні політики на місцях". Згідно із Законом, робота з децентралізації має бути завершена протягом п'яти років, у першу чергу шляхом внесення змін в існуючи закони, які стосуються питань місцевого самоврядування.