Політико-філософське вчення Фрідріха Ніцше

Дисципліна:	Політологія
ID роботи:	3304
Вид роботи:	Курсова
План:	ВСТУП 3 Розділ 1. Біографія Фрідріха Ніцше 5 Розділ 2. Політична концепція Фрідріха Ніцше 10 Розділ 3. Погляди Фрідріха Ніцше на соціум, право та соціалізм 18 Розділ 4. Основні філософські доктрини Фрідріха Ніцше 24 ВИСНОВКИ 28 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 30
Інтервал:	1,5	Ваше ім'я: Ваш контактний телефон: E-mail: Тема та ID роботи: Політико-філософське вчення Фрідріха Ніцше / 3304
Кількість сторінок:	31
Рік написання:	2009
Ціна:
Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу studentamua@mail.ru і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону або дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

 

 

Ніцше народився в благодатний час і на благодатній землі, серед мужнього і працьовитого народу у Німеччині в місті Реккені. Батько назвав його Фрідріхом Вільгельмом, в честь прусського короля. В п’ять років він втрачає батька. Вивчав класичну філологію в Бонні й Лейпцизі; прийняв швейцарське громадянство й став професором у Базелі; був другом Вагнера. У 20 років став зав. кафедрою і професором класичної філології, уже в той час проголосивши себе пророком. Той факт що Ніцше двадцятирічним отримав звання професора яскраво промовляє сам за себе. Очевидно, навіть в той час це було зробити вельми важко.
З 1869 по 1879 р. жив у Швейцарії і був професором Базельського університету. У 1870-1871 рр. брав участь у франко-прусській війні як доброволець. Незабаром у Ніцше почали виявлятися ознаки тяжкої недуги. Його мучили сильні головні болі й спазми шлунка, погіршився зір, він довго не міг дивитися на білий аркуш паперу, тому писав коротко, афористично. Здоров'я не дозволяло йому проводити багато часу за письмовим столом.
Ототожнював себе з Христом, (ненавидячи християнство) однак не заперечував того, що душевні й тілесні страждання є для нього непосильними на відміну від рятівника людства. Вважав, що гарні думки приходять лише в той момент, коли тіло людини зазнає граничних фізичних навантажень і працює на межі. Писав мимохідь, у горах, а його друзі розбирали карлючки; його стиль – афористична філософія.
Завдяки своєрідному стилю написання його твори показують всю глибину душевних переживань філософа. Передають неймовірну творчу наснагу. Змушують проникатись ідеями та образами .
Ніцше не любив Німеччину, тому часто переїжджав, намагався не повертатися на Батьківщину, а згодом взагалі прийняв громадянство іншої держави. З 1883 по 1888 рр. жив в Італії – Ніцці, Турині, Венеції. На початку 1889 р. збожеволів і жив несповна розуму 11 років – спочатку в матері, а після смерті матері – у сестри. Пізніше сестра неодноразово вдавалася до спекуляції на його творах, перевидаючи їх на догоду Гітлерові й заробляючи на цьому гроші.
Ніцше вважав, що «народжений посмертно»; насолода від жадоби пізнання підносила його на такі висоти, де він був вищим від мук і страждань. Був переконаний, що культуру, як і його самого, знищує якась недуга.
Захоплювався діяльністю «залізного Бісмарка»; був ідеологом, який оголосив себе «прихильником сп'янілої влади білявої бестії»; захоплювався «аристократичним радикалізмом», із презирством ставився до юрби.
Його погляди зазнали еволюції: від романтичної естетизації минулого – через «переоцінку цінностей» – критику «європейського нігілізму» – до волюнтаризму.
Зазнаючи постійно якоїсь внутрішньої тривоги й незадоволеності, вимучений хворобою, він переїжджав з місця на місце, із країни в країну, жив у готелях і пансіонатах, усе більше ставав безпритульним і самотнім.
Наприкінці 80-х років потрапив до психіатричної лікарні, де й помер у 1900 році від психічної хвороби. Ніцше за його ж словами „пішов у потойбічність” не закінчивши деякі свої твори. Загострення хвороби перекреслило всі його плани. Словами Заратустри філософ сказав, що з життя треба йти вчасно. Та чи вчасно він пішов? Очевидно ні.
Ніцше оголосили душевнохворим, а його філософію – плодом патологічної психіки. Та хто може судити про безумство генія, напевно тільки не вороги, та заздрісники. Оцінка його діянь повинна бути неупередженою. Та й зрештою хіба сучасникам філософа оцінювати його поведінку? Це прерогатива Хроноса, Часу, наступних поколінь. Їм вирішувати що зберегти а що забути. Одного разу Ніцше відповів своїм ворогам: „я зневажаю вашу зневагу”. Чи можна було відповісти краще?..
Ніцше утверджувався, як філософ під впливом Шопенгауера. Ввібравши основні ідеї останнього він їх збагатив власним розумінням природи і світу. Ніцше додав до них здорову долю волюнтаризму. Згодом у Ніцше все більше вимальовується власна філософська доктрина, міняється політична концепція світосприйняття. Його філософія втрачає зв’язок з Шопенгауром і починає вибудовуватися на ірраціоналізмі волюнтаризмі – двох нарізних каменях ніцшеанства. Ці основні позиції його філософії значно накладали відбиток на його ж бачення влади і держави. Та про це згодом.
Слід зазначити, що не тільки Шопенгауер мав вплив на Ніцше. До цього списку можна віднести Л. Лестова, Б Шоу, Г. Гнессе, Ж. П. Сартра, Ібенса, А. Швейцера, С. Цвейга, А. Камю. Інтересний той факт, що сам Камю називав Ніцше основоположником європейського нігілізму. Хоча важливо сказати, що Ніцше це заперечував. Тим не менше його критика людини і суспільства була нещадна. Він не стільки відкидав якесь світобачення, як ніби насміхаючись хотів сказати: попробуйте, побачимо що з цього вийде.
Глибоко вплинула на Фрідріха Ніцше музика Ріхарда Вагнера. Філософ був просто зачарований нею і відповідно самим Вагнером. Проте це не заважає йому згодом написати книгу „Несвоєчасні міркування”, де він піддає критиці останнього.
Також нищівної критики зазнавав Гегель. Він був чи не основним ворогом Ніцше в питаннях філософії. Два мислителі одного часу пропагували зовсім полярні бачення світу, які ні за яких обставинах не поєднувалися.
Отже під дією тих чи інших філософів а також на противагу тим чи іншим філософам Ніцше вибудовував свою власну концепцію світосприйняття. Її в цілому за ступенем розвитку поділяють на три періоди:
1 період (1872 - 1876) — написано перші роботи: «Походження трагедії з духу музики» (1872); «Філософія в трагічну епоху Греції» (1873); «Про істину й неправду в позаморальному розумінні» (1873); «Наука й мудрість у боротьбі» (1875); «Несвоєчасні міркування» (1873-1876).
Уже в цей період Ніцше охоплюють душевні страждання, що знайшли відображення в його творчості. Усвідомлення трагічності буття змушує людину піднестися над цією трагічністю буття. «Людина повинна знайти в собі щось таке, щоб не боятися цього світу». Ніцше був переконаний, що в цьому світі не можна знайти справжній прихисток від страждань, заподіяних зовнішнім світом сприйнять, тому він прагнув піднестися вгору. У певному розумінні він перетворився на фанатика віри. Сам розвиток науки був для нього внутрішньою трагедією, трагедією сучасної науковості .
Протилежність життя й розуму стає основою ніцшеанської теорії.
Свій перший твір він присвятив аналізу культури античної Греції, зокрема розгляду античної трагедії; він розвиває ідею типології культури, означену Шіллером, Шеллінгом, іншими німецькими романтиками. Предметом його поклоніння в перший період було мистецтво. Порівнює два начала:
•  діонісійське – життєве, буйне, трагічне;
• аполлонівське – споглядальне, однобічно інтелектуальне. Філософ усвідомлює рівновагу двох начал  буйного й спокійного. Уже тут містяться зачатки вчення про «буття» як сти­хійне зіткнення, розвинутого пізніше у вченні про прагнення до сили», яке властиве всьому живому, що прагне до свого самоствердження.
II період (1878 - 1882) – розробляє проблеми людського пізнання, виявляє зацікавленість позитивізмом і природознавством.
Роботи цього періоду: «Людське, занадто людське» (1878 -1880) – автор вдається до різкої критики моралі тогочасного суспільства; «Ранкова зоря» (1881); «Весела наука» (1882) – розвиває концепцію «переоцінки цінностей».
Основна проблема цього періоду – накопичення душевних переживань, завдяки яким у душу ллється «вогненне життя». Це життя лише на мить могло піднятися над цією душевною невдоволеністю. Внутрішнє переживання трактувалося як доповнення до зовнішнього сприйняття. Ніцше намагався піднестися над однобічним світом сприйняття. Його твори вибудувані, як ланцюг афоризмів.
ІІІ період (1883 -1898).
Основні роботи: «По той бік добра й зла» (1883 – 1886); «Генеалогія моралі» (1887); «Так говорив Заратустра. Книга для всіх і ні для кого» (1883 – 1885); «Антихристиянин» (1888); «Сутінки кумирів».

Політична концепція Аристотеля
Зародження і становлення української політичної думки
Політико-філософське вчення Фрідріха Ніцше
СОЦІАЛЬНІ СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА І ПОЛІТИКА

Анотація до робіт за 2011 рік: відповідальність податковій адміністративного актів Контроль право Дисциплінарна ЦЕНТРАЛЬНИХ аудиторської внутрішнього система карткових послуг міжбанківських активами переказу лікарськими РЕКЛАМИ таємниці цінних бірж Установчі Росії Ціноутворення мотивації СТИМУЛЮВАННЯ Вашингтон Америки ДИРЕКТОРІЇ Ярослава свободи конституційного ГРОМАДСЬКИХ КОНСТИТУЦІЙНОГО Конституції Президента депутата Президент Пропорційна місцевого обшуку алібі самовпевненістю відповідальність кодекс рибним полювання Комп'ютерна зраду Осудність неповнолітніх моральність Предмет покарання доказування обвинуваченого злочинності причин проституції Ламброзо Жінка професійної жертви наркотичними жінок насильницьких посадових суїциду прогнозування злочинця Рецидивна інвестиційної дефіцит капітал Валютний навколишнього Виробництво Власність криза кредитної інфляції доходів маркетингова страхових конкурентна управлінські правоохоронна Грошові торгівлі продовольча міграційних України РОЗВИТОК Європейський Єврорегіони міграції Торгівельні ІНВЕСТИЦІЙ валютної лініях підприємств Ціновий ринку дезадаптації податків податкової ухилення фізичних Податкова Аристотеля Гегеля Платона софістів БУША мислителів шкільної обдарованості конфліктних Конфлікти Міжособистісні міжособистісних юридичну ОЩАДБАНК Інвентаризація облікових документування розсуду спецслужб бухгалтерії Торгівля соціального асортименту документаційними Миколаївської бездоглядність УЧАСТІ насилля компетентності вторинних платоспрожності СОЦІАЛІСТИЧНОГО правомірна Застосування форми соціалізація Функції ХАРТІЯ трудові Матеріальна трудових позову охорони Роботодавець Міжнародної туристичного ділового стратегічного США ЯПОНІЯ гостинності рестораних персоналу кадрів РОЗМІЩЕННЯ управління передгірських Сільський мотивація Туризм харчування методів Закарпатті Ялта Відродження фінансовий система інструментів Прибуток доходу Акція оприлюднення Авторські МАЙНОВИХ банківського страхування Застава Об'єкти Опіка ВЛАСНОСТІ виконавців свідоцтва користування ПРИВАТНОЇ Речові правовідношення авторського фірмового авторського