ЄС У СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Дисципліна:	Міжнародні відносини
ID роботи:	3288
Вид роботи:	Дипломна
План:	Вступ 3 Розділ 1. Міжнародні відносини у контексті Європейської інтеграції 8 1.1. Особливості початкових періодів європейської інтеграції 8 1.2. Підписання Маастрихтського договору та відносини між державами-членами 26 Розділ 2. Міжнародні відносини ЄС та США 35 2.1. Взаємовідносини США з політичними структурами Євросоюзу 35 2.2. Геополітичне суперництво Європи та США 46 Розділ 3. Україна - ЄС 57 3.1. Аналіз сучасних політичних взаємовідносин України та ЄС 57 3.2. Стан зовнішньоекономічних відносин з країнами Європейського Союзу у 2008 році 64 3.3. Вплив міжнародних взаємовідносин ЄС із Росією на Україну 70 ВИСНОВКИ 77 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 82
Інтервал:	1,5	Ваше ім'я: Ваш контактний телефон: E-mail: Тема та ID роботи: ЄС У СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН / 3288
Кількість сторінок:	98
Рік написання:	2009
Ціна:
Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу studentamua@mail.ru і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону або дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

 

 

Внутрішня реформа, розширення на Схід і ситуація в колишній Югославії та Росії — основні проблеми Євросоюзу і в другій половині 90-х. На інші напрями об’єктивно не було ні коштів, ні часу, ні ресурсів. Тому Союз ухвалив стратегічне рішення — реалізовувати відносини з країнами колишнього СРСР у «підтримуючому» режимі, без будь-яких реальних зобов’язань. Офіційно це було оформлено в договорах про партнерство та співробітництво. Ця політика ніколи не перетиналася з політикою розширення на Схід.
У нас же тоді переважали «україноцентристська» точка зору і пострадянський синдром — гіпертрофоване відчуття власної значимості та спроба прирівняти себе до Росії як до рівного за статусом наступника СРСР. З іншого боку, ми все ще перебували в полоні радянської пропаганди: оскільки Захід нібито мріяв розвалити СРСР, то він мав би прийняти у свої обійми пострадянські республіки, котрі вибрали «правильний шлях». Звідси було зроблено хибний висновок: якщо на нас не звертають уваги, то, отже, ми недосить гучно й чітко про себе заявляємо. Відповідно, було вибрано тактику: із приводу і без нього заявляти про свої євроінтеграційні плани й вимагати на них негайної позитивної реакції. У цілому, політика обох сторін у цей період була надміру декларативною. Не маючи вільних ресурсів, ЄС щедро роздавав нам те, чого й сам потребував, — хороші поради. О.Уайльд назвав би це вершиною благородства. Ми, у свою чергу, бомбардували ЄС вимогами включити нас у процес розширення Євросоюзу, намагаючись перестрибнути через два-три етапи і не розмінюючись на дрібниці, такі як демократичні й економічні реформи та конкретні дії (наприклад, адаптація нашого законодавства до європейського) [33, с.69].
У цілому, обидві сторони ставили перед собою одну мету — забезпечення політичної й економічної стабільності в Україні, однак способи її досягнення бачили по-різному. Євросоюз небезпідставно розраховував, що основні витрати й зусилля візьме на себе українська сторона, ми ж сподівалися, що Брюссель допоможе нам так само, як країнам Центральної та Східної Європи — кандидатам на вступ у Євросоюз. У результаті — взаємне розчарування. Це заклало основу у розвиток дуже неприємної, але виліковної хвороби — синдрому взаємної втоми.
Важливий висновок, який треба було зробити на цьому етапі наших відносин: форсування процесів, до яких не готова жодна зі сторін, може призвести до прямо протилежних наслідків.
У цьому контексті слід окремо згадати спільне дослідження відділів політаналізу зовнішньополітичних відомств ФРН і Франції, що з’явилося наприкінці 90-х років. Воно, по суті, пропонувало новий переділ Європи між двома великими регіональними центрами: розширеним ЄС і посиленим СНД.
Євросоюз почав реально розглядати українське питання лише під завершення першого етапу розширення ЄС, коли східні кор­дони Польщі стали офіційним кордоном Євросоюзу. Отже, Брюссель реагував передусім не на українські сподівання, а на свої конкретні, дуже приземлені інтереси: як забезпечити стабільність і безпеку на всьому периметрі кордонів ЄС і запобігти нелегальній імміграції. З самого початку питання про майбутнє відносин із новими сусідами чітко й недвозначно відділялося від проблеми членства в ЄС цих країн [3, с.187].
Так, після кількох трансформацій було вироблено політику сусідства ЄС, остаточно ухвалену 2004 року. Це не перший концептуальний документ, що визначав політику ЄС щодо України. Із середини 1990-х було знайдено одну спільну позицію і кілька стратегій, присвячених Україні. Вже сам факт прийняття наступних стратегій свідчить про те, що не спрацювали попередні. Усі вони мали одну ваду: це був, радше, набір побажань, не підкріплений ані політичною волею, ані належними фінансовими ресурсами. Не простежувалась і чітко виражена кінцева мета. Тож стратегією ці документи були, радше, за назвою, ніж по суті. До того ж вони мали односторонній характер: Україна (як і решта сусідів ЄС) брала чітко виражені зобов’язання, виконання яких контролював і оцінював Брюссель. Водночас Київ майже не мав ані можливості, ані прав аналогічним чином впливати на політику ЄС. Такі відносини важко назвати партнерськими. Фактично Євросоюз, усвідомлюючи, що політика розширення на Схід збагатила значними позитивними результатами країни-кандидати, вирішив перенести основні підходи цієї політики на країни-сусіди. Перенести підходи, але не зміст — потужний стимул у вигляді перспективи членства та істотної фінансової допомоги, яка полегшує труднощі перехідного періоду.
Тому не слід дивуватися, що відчутного результату немає.
Механічне завершення терміну дії попередньої угоди вже саме собою відкриває шлях до якісно нового документа, що явив би довгоочікувану європейську перспективу. Як абсолютно серйозно прозвучало на одній із нарад 2007 року: «Якщо не ми, то хто? Якщо не тепер, то коли?» Тоді як мета наших європейських колег були значно більш приземлена і прямо протилежна: поглибити практичне співробітництво, знявши з порядку денного питання членства на невизначений час. Так, щоб юридично до нього не можна було повернутися без їхньої явно вираженої згоди. Наприклад, узагалі не фіксувати термінів дії нової угоди. Обговорення питання європерспективи України (без участі останньої) забрало дуже мало часу і фактично звелося до одного: зробити якийсь натяк, який ні до чого не зобов’язує, чи ні. Але наші німецькі друзі були непохитні: жодних натяків. На тому й погодилися.
Вийшло, що українська сторона загнала сама себе в пастку. Широко анонсувавши позитивний результат уже найближчим часом, вона тим самим дала європейським партнерам можливість нав’язати свою гру. «По­дарувавши» Києву гарну упаковку у вигляді назви — Угода про асоціацію, Європа виставила дуже жорсткі умови щодо реального економічного наповнення, зокрема стосовно зони вільної торгівлі. Виходячи з цинічного розрахунку, що межує з егоїзмом, — мовляв, ви ж хочете встигнути до президентських виборів, тож погоджуйтеся, а ми нікуди не поспішаємо. А щоб устигнути підписати угоду до урочистої фотосесії на саміті в грудні, потрібно завершити всі переговори стосовно тексту вже влітку [33, с.69].
Взявши до уваги вищесказане, ухвалення Стратегії східного партнерства (ССП) ЄС не дасть нам нічого нового й казкового. Сам факт зарахування України до групи пострадянських країн, котрі не мають у досяжному майбутньому жодних перспектив членства, свідчить сам за себе. До того ж цей документ збереже всі вади попередніх. Тому ні про стратегію, ні про масштабні проекти, ні про реальне партнерство мова не йде. Зате якнайдоречнішим є термін «східний». Але не в тому сенсі, який у нього вкладали розробники. За своїм духом, документ дуже співзвучний зі світоглядом видатних філософів стародавнього Сходу. Як і понад 2000 років тому Конфуцій, сучасні політики ЄС наче ставлять собі запитання: «Чи можна бути щедрим, не витрачаючись при цьому?» І доходять такого ж висновку, як великий китайський мислитель, — можна, якщо своєю поведінкою і своїм прикладом ти правильно впливаєш на партнера, уберігаючи його від марно­тратства і непотрібних витрат.
Втім, шанс, що гірку для України пігулку трохи підсолодять збільшенням фінансування ССП, усе ж таки був. Але його без вагань зарубали французи — свої середземноморські сусіди ближчі.
Реалізація цієї стратегії може негативно позначитися на темпах і динаміці нашого співробітництва з ЄС на деяких напрямах. Можна не сумніватися: хоч би скільки говорили про індивідуальні та диференційовані підходи, всі східні партнери по-дружньому ревнуватимуть один одного до Євросоюзу й вимагатимуть до себе однакових умов та уваги. У Брюсселі і столицях країн — членів ЄС невдовзі реально втомляться від їхніх запитань на кшталт «Ви ж надали це Україні, чому відмовляєте нам?» Що тільки додасть пильності та обережності ЄС, наприклад у візовому питанні.

Доктрина зовнішньої політики США 40-50 років 20 століття та її міжнародне значення
Євроінтеграційні аспекти сучасної української геополітики
НАТО і ОВД як система військово-політичних союзів
США напередодні та після першої світової війни
Зовнішня політика Ніколя Саркозі
Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин - основні характеристики
ЄС У СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
Особливості повоєнного врегулювання в Європі після Другої світової війни
ПОЛІТИЧНИЙ ПОРТРЕТ ДЖОРДЖА БУША МОЛОДШОГО

Анотація до робіт за 2011 рік: відповідальність податковій адміністративного актів Контроль право Дисциплінарна ЦЕНТРАЛЬНИХ аудиторської внутрішнього система карткових послуг міжбанківських активами переказу лікарськими РЕКЛАМИ таємниці цінних бірж Установчі Росії Ціноутворення мотивації СТИМУЛЮВАННЯ Вашингтон Америки ДИРЕКТОРІЇ Ярослава свободи конституційного ГРОМАДСЬКИХ КОНСТИТУЦІЙНОГО Конституції Президента депутата Президент Пропорційна місцевого обшуку алібі самовпевненістю відповідальність кодекс рибним полювання Комп'ютерна зраду Осудність неповнолітніх моральність Предмет покарання доказування обвинуваченого злочинності причин проституції Ламброзо Жінка професійної жертви наркотичними жінок насильницьких посадових суїциду прогнозування злочинця Рецидивна інвестиційної дефіцит капітал Валютний навколишнього Виробництво Власність криза кредитної інфляції доходів маркетингова страхових конкурентна управлінські правоохоронна Грошові торгівлі продовольча міграційних України РОЗВИТОК Європейський Єврорегіони міграції Торгівельні ІНВЕСТИЦІЙ валютної лініях підприємств Ціновий ринку дезадаптації податків податкової ухилення фізичних Податкова Аристотеля Гегеля Платона софістів БУША мислителів шкільної обдарованості конфліктних Конфлікти Міжособистісні міжособистісних юридичну ОЩАДБАНК Інвентаризація облікових документування розсуду спецслужб бухгалтерії Торгівля соціального асортименту документаційними Миколаївської бездоглядність УЧАСТІ насилля компетентності вторинних платоспрожності СОЦІАЛІСТИЧНОГО правомірна Застосування форми соціалізація Функції ХАРТІЯ трудові Матеріальна трудових позову охорони Роботодавець Міжнародної туристичного ділового стратегічного США ЯПОНІЯ гостинності рестораних персоналу кадрів РОЗМІЩЕННЯ управління передгірських Сільський мотивація Туризм харчування методів Закарпатті Ялта Відродження фінансовий система інструментів Прибуток доходу Акція оприлюднення Авторські МАЙНОВИХ банківського страхування Застава Об'єкти Опіка ВЛАСНОСТІ виконавців свідоцтва користування ПРИВАТНОЇ Речові правовідношення авторського фірмового авторського